Вимірювання температури в системах опалення є важливим засобом забезпечення комфорту в приміщенні, оцінки ефективності опалення та сприяння справедливому виставленню рахунків; зазвичай поділяється на три категорії:
1. Методи обліку та виставлення рахунків:
До них належать метод побутового теплолічильника (безпосереднє вимірювання швидкості потоку та різниці температур), метод часу ввімкнення/вимкнення-області (поєднання керування клапаном із розподілом-на основі площі) та метод-області температури (розподіл загального тепла на основі температури в приміщенні та площі підлоги). Ці методи передусім спрямовані на справедливість і точність розрахунків за тепло.
2. Оцінка температури в приміщенні:
Це служить безпосередньою основою для визначення ефективності опалення. Для стандартних вимірювань температури в приміщенні потрібен прецизійний термометр, який був перевірений і має похибку, що не перевищує ±0,3 градуса. Точки вимірювання повинні розташовуватися в центрі приміщення на висоті 1,2-1,5 метра від підлоги, подалі від джерел тепла і холодних протягів. Перед тестуванням двері та вікна повинні бути закриті, щоб умови стабілізувалися принаймні на 30 хвилин; Як правило, температура в житлових будинках взимку повинна бути не нижче 18 градусів.
3. Діагностика системи:
Вони використовуються техніками для усунення несправностей. Без{1}}безконтактні швидкі перевірки зазвичай виконуються за допомогою інфрачервоних тепловізорів або точкових термометрів для візуального виявлення таких проблем, як засмічення труб, пошкодження ізоляції або втрати тепла; Крім того, можна контролювати різницю температур між подаючою та зворотною водою, щоб визначити, чи правильно функціонують радіатори. Вибір відповідного методу вимірювання температури не тільки забезпечує задовільний досвід опалення для користувачів, але й надає дані для підтримки-оптимізації енергозбереження для системи опалення.